Екскурсія Печеська гімназія
На берегах спокійної Понори
Травневими садами розцвіло,
Розкинувшись серед низин Поділля,
Біля п’ятисот літ стоїть моє село.
Село моє!
Все тут мені до болю рідне:
Батьківська хата, школа, вчителі…
Н.Гринюк
Є в нашого народу дуже влучне прислів’я: там земля мила, де мати родила. Але не одним тільки народженням освячується місце родоводу. Кожен мусить усвідомити, що берег дитинства, а саме так означають батьківську землю, вивіряється не лише народженням, а й вчинками.
І особливе місце належить історичній пам’яті. Без неї будь-яка людина рано чи пізно перетворюється на дерево, вирване з рідного грунту.
Історична пам’ять –це наш батьківський родовід, хата, вулиця, село - все, що його оточує. Знати й берегти цю духовну метрику –обов’язок кожного громадянина.
Прекрасне село Печеське. Знаходиться воно на правому березі річки Понори. Має свої звичаї, традиції, хороших трудящих людей. А окрасою нашого села є школа, яка має свою історію.
Знаменним у розвитку села став 1891 рік – рік відкриття церковно-приходської школи.В цій школі було три класи. В першому класі вчили Закон Божий, каліграфії, читання, арифметику.В другому, крім цих предметів, вчили малюванню.В третьому класі ще добавились предмети:чистописання, геометрія, географія.
Навчав усіх дітей священик і один вчитель. Урок розпочинався проказуванням молитви. Біля вчителя сидів чоловік із різкою в руках. Якщо учень не знав молитви - бив по долонях, якщо погано читав –бив по сідницях.
В 1913-1917 роках в селі була двохкласна школа, яка розміщувалась у хаті дяка. В одній половині навчалися діти всі разом , в другій половині жив дяк.Учнів було небагато. Вчив учнів один учитель без відповідної освіти. Основними предметами вважались: Закон Божий, слов’янська мова, арифметика, російська мова.
У 1918 році школу перевели у попівську хату, яка мала 5 класних кімнат, в шостій проживав сторож.
Учителював спочатку - Гончарук Микита Данилович,сам. А пізніше прислали ще два вчителі, які проживали в школі.
Один із них Процюк Антон Калістратович 1921 року народження. Почав працювати вчителем після закінчення десяти класів (йому було 17 років). Працював лише один рік. Сам із Бразилії.
З метою ліквідації неписьменності серед населення в 1920 році було організовано лікнеп.
Жителя села Каньовського Микиту призначили вчити молодих жінок грамоти. Жінки: Цюрупа Параска, Остапчук Дарія, Коваль Ярина, Зеленюк Зофія, Шпортак Галка ходили вчитися після роботи, дітей кидали на батьків.
Писали на дощечці грифлями,зошитів не було. Дощечку витирали клоччям з конопель.
До 1938 року в Печеськах було тільки 4 класи. До війни в середню школу ходили в Антонінах. Із Печеськ ходило кілька учнів:Зеленюк Іван, Ловецький Микола, Крисоватий Федір.За навчання потрібно було платити 300 карбованців.
Після закінчення війни в Печеськах працює вже семирічна школа. Директором був Іванюк, його дружина, Галина Онисівна, теж була вчителькою початкових класів. В школі навчалось біля 60 дітей. Вчителів було 6. Діти 5,6,7 і пізніше 8-класу навчались в попівській хаті. А початкові класи навчались у хаті репресованої Вишнівської Меланки. Хату розділили на дві половини. В одній навчались діти у дві зміни, в другій половині була шкільна майстерня. Вчителювали в початкових класах Мельник Марія Андріївна, Васюк Петро Семенович і вчитель з Кульчин - Теслик Максим Іванович.
Семирічна школа проіснувала до 1962 року. А з 1963 року –восьмирічна.
До 1953 року працював директором після Іванюка Андрій Панасович.
З 1953 по 1965 рік директором працювала Перемітчик Ганна Йосипівна
1966-1967 рр. - Андрощук В.Г.,
1967-1968 рр. - Когут О.С.,
1969-1973 рр.- Мацюк І.Д.,
1974-1975 рр.-Корчак П.Г.
1976-1977 рр.-Кашуба Л.З.
1978-1980 рр. -Зеленюк А.А.
1980-1987 рр.-Сірий І.П.
1988-2000 рр.-Зеленюк А.А.
2000 р. - і по сьогодні - Паращук Т.П.
В 60-70 роки в школі навчалось до 300 дітей. Педагогічний колектив вже нараховував 10 вчителів. Були в основному сільські вчителі, але ще й доїжджали із сусідніх сіл:Кульчин і Пилипів.
В 1973 році в Печеськах вже функціонувала дев’ятирічна школа.
В 1969 році колгосп «Україна», який очолював Ковальчук Василь Миколайович, подарував дітям нове приміщення школи. З цього часу почався літопис сучасної Печеської , спочатку дев’ятирічної , а з 1988 року –середньої школи.